Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 698/229/17
провадження № 51- 2839 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014250180000008, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Юрківка Звенигородського району Черкаської області, раніше не судимого,
кримінальне провадження у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК, закрито.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК закрито, внаслідок набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
У задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 1618887, 33 грн відмовлено на підставі ч. 2 ст. 129 КПК.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Лисянського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року на майно ОСОБА_7 скасовано.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року зазначену ухвалу місцевого суду в частині вирішення цивільного позову скасовано, призначено у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В решті ухвалу залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року скасувати, а ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року залишити без зміни.
Захисник зазначає про порушення апеляційним судом презумпції невинуватості ОСОБА_7 .
Захисник вважає, що судом першої інстанції не проводилось судове слідство та винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК, не встановлювалась, тому висновок апеляційного суду про не встановлення події злочину є не законним.
Захисник вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду усталеній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо скасування ухвали суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цивільного позову.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду кримінального провадження в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 4 КК, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 КК, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» № 2531-VIII від 6 вересня 2018 року, який набрав чинності з 1 січня 2019 року, до ст. 246 КК були внесені зміни.
Зокрема, зазнала змін диспозиція цієї статті, де було зазначено, що кримінальна відповідальність передбачається за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Згідно з приміткою до ст. 246 КК в редакції Закону від 25 квітня 2019 року визначено, що істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода завдана навколишньому середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК закрито, внаслідок набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
У задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 1 618 887, 33 грн. відмовлено на підставі ч. 2 ст. 129 КПК.
Рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК констатує відсутність злочинності та караності діяння за змістом нового кримінального закону і, відповідно, не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи, а тому, враховуючи, що питання про кримінальну відповідальність за діяння, яке втратило якість злочинності, виключається в принципі, то й кримінальне переслідування відносно підозрюваного, обвинуваченого підлягає припиненню. А тому суд у судовому провадженні (не тільки підготовчому) не може не відреагувати на зміну державою оцінки певного діяння, і має у процесуальному порядку відреагувати на скасування кримінальної відповідальності за діяння. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудня 2019 року в справі № 153/1289/18.
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 було закрито, у задоволенні цивільного позову було відмовлено. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на час судового розгляду набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ст. 246 КК, констатувавши, що до таких висновків суд дійшов, незважаючи на те, що фактично відбулась зміна кримінального закону та, вказавши у своєму рішенні, що при зміні кримінального закону відбулася декриміналізація, наслідками якої є відсутність події кримінального правопорушення, що є підставою для відмови у цивільному позові.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин справи і прийняте судом рішення про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 284 КПК, вважав, що дана ухвала є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичних обставин кримінального провадження. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову та призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 129 КПК, погодившись з обґрунтованістю підстав для закриття кримінального провадження, скасував ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року в частині цивільного позову та призначив розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
На думку колегії суддів Верховного Суду, зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції не ґрунтується на вимогах закону з огляду на таке.
У відповідності до ст. 129 КПК, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Згідно усталеної судової практики при розгляді кримінального провадження суд на основі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження з`ясувує характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з обвинувачених у її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.
У випадку закриття провадження судом внаслідок набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому випадку можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Отже, оскільки цивільний позов розглядається судом разом із кримінальним провадженням, то у даному кримінальному провадженні його необхідно залишити без розгляду.
Прокурор, виходячи з повноважень, передбачених статтею 36 КПК уповноважений пред`являти цивільний позови в інтересах держави чи громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, не досягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність не спроможні захищати свої інтереси, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом. Вирішуючи питання про скасування ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував не лише вимоги ст. 129 КПК, але й вимоги ст. 36 КПК.
На думку колегії суддів Верховного Суду, апеляційний суд залишив поза увагою вказане істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За таких обставин, оскаржувану ухвалу в частині вирішення цивільного позову не можна вважати законною, вона підлягає зміні, а касаційна скарга захисника задоволенню частково.
Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року задовольнити частково.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року змінити. Позов прокурора до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди залишити без розгляду.
В решті судове рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
