ПОСТАНОВА
Іменем України
11 січня 2022 року
Київ
справа №640/18852/21
адміністративне провадження № К/9901/43515/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В.., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕ ТРЕЙДИНГ»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року (постановлену у складі судді Качура І.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Епель О.В., суддів Грибан І.О., Карпушової О.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕ ТРЕЙДИНГ» (далі - ТОВ «ДЕ ТРЕЙДИНГ», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, скаржник, НКРЕКП) про визнання протиправною та скасування постанови від 14 березня 2018 року № 307 в частині глави 1.7 розділу І Правил ринку.
2. Крім того, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив зупинити стосовно ТОВ «ДЕ ТРЕЙДИНГ» дію глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307 (далі - Правил ринку), до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
3. Зазначена заява вмотивована тим, що глава 1.7 розділу І Правил ринку має очевидні ознаки протиправності, суперечить та порушує Закон України «Про ринок електричної енергії», а також норми Господарського кодексу України як актів вищої юридичної сили та порушує права та інтересів Товариства. На думку заявника, оскаржуваною главою 1.7 розділу І Правил ринку, НКРЕКП наділяє господарюючого суб`єкта правом застосовувати санкції у вигляді зупинення та обмеження діяльності учасників ринку електричної енергії. Позивач також вказує, що у разі незастосування заходів забезпечення позову ефективний захист порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача, за яким він звернувся до суду, буде унеможливлений. Позивач стверджує, що у разі застосування спірної глави 1.7 Правил ринку у випадку несплати ТОВ «ДЕ ТРЕЙДИНГ» платежів, виставлених ПрАТ «НЕК Укренерго», в тому числі які є спірними, Товариство набуде статусу «Преддефолтний», а в подальшому «Дефолтний», що зумовить припинення можливості провадити господарську діяльність на ринку електричної енергії в цілому для позивача. Товариство, в свою чергу, буде вимушене звертатися з вимогами до НКРЕКП про відшкодування збитків, спричинених нормативно-правовим актом, прийнятим всупереч положенням законодавства України. Такі збитки стягуватимуться за рахунок коштів Державного бюджету України
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року, заяву позивача про забезпечення позову задоволено та зупинено дію глави 1.7 розділу І Правил ринку стосовно ТОВ «ДЕ ТРЕЙДИНГ».
5. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач є учасником ринку електричної енергії і невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову призведе до припинення його господарської діяльності, основним видом якої є здійснення перепродажу електроенергії, та до банкрутства цього підприємства. Тому, у разі незастосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову ефективних захист його прав та їх відновлення, якщо позов буде задоволений, може виявитися неможливими або значно ускладненим.
При цьому, суд вказав, що зупинення дії оскаржуваної постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307 в частині глави 1.7 розділу І Правил ринку не надає позивачу права не виконувати укладені ним договору на ринку електроенергії і він й наділі залишається відповідальним за оплату відповідних послуг.
Суд також зазначив, що застосування таких заходів забезпечення позову виключно стосовно позивача призведе до менших негативних наслідків у порівнянні з тими, які настануть, якщо відповідні заходи не будуть вжиті судом.
Крім того, перевіряючи доводи заявника щодо очевидної протиправності оспорюваної ним постанови НКРЕКП у відповідній частині, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що фактично главою 1.7 розділу І Правил ринку встановлено певні адміністративно-господарські санкції, які згідно з Господарським кодексом України, можуть встановлюватися виключно цим Кодексом та законодавчими актами, а не постановами НКРЕКП, що є підзаконними нормативно-правовими актами.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, НКРЕКП звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті без дотримання судом положень статей 150, 151 КАС України щодо вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
8. Скаржник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, зокрема тому, що судами не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача оскаржуваною постановою НКРЕКП, а також в чому полягає неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ "ДЕ ТРЕЙДІНГ".
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Касаційна скарга надійшла до суду 29 листопада 2021 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №640/18852/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
11. Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 11 січня 2022 року.
12. З касаційною скаргою скаржником подано клопотання про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року.
Позиція інших учасників справи
13. 30 грудня 2021 року до суду надійшов відзив ТОВ «ДЕ ТРЕЙДИНГ» на касаційну скаргу відповідача, у якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм процесуального права, а тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
14. Так, позивач вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням вимог статті 150, 151 КАС України. При цьому вважає, що вжиття заходів забезпечення позову має наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Вжиті забезпечувальні заходи не мають наслідком зупинення Правил ринку (в частині) для інших учасників ринку і стосуються виключно позивача в межах заявлених позовних вимог.
15. Також позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що ефективний захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат не лише позивачу, а й третім особам (контрагентам позивача), а також поставить під загрозу господарську діяльність позивача в цілому.
16. Зазначає відповідач і те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 6 лютого 2019 року у справі №826/13306/18, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, від 12 березня 2020 року у справі №640/13543/19 та від 20 травня 2020 року у справі №640/11330/19.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
18. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
19. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
20. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.
22. Відповідно до частини першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
23. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
24. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
25. Відповідно до пункту 4 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
26. Згідно Рекомендацій № R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
27. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
28. Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта повинно повною мірою узгоджуватися з положеннями частини першої статті 6 Основного Закону України, які встановлюють, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
29. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
30. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19.
31. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
32. Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20.
33. Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, приймаючи рішення про задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії глави 1.7 розділу І Правил ринку стосовно ТОВ «ДЕ ТРЕЙДИНГ», суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач є учасником ринку електричної енергії і невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову призведе до припинення його господарської діяльності та до банкрутства цього підприємства. Тому, у разі незастосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову ефективний захист його прав та їх відновлення, якщо позов буде задоволений, може виявитися неможливими або значно ускладненим. Разом з тим, суд зазначив, що застосування таких заходів забезпечення позову виключно у відношенні позивача призведе до менших негативних наслідків у порівнянні з тими, які настануть, якщо відповідні заходи не будуть вжиті судом. Крім того, перевіряючи доводи заявника щодо очевидної протиправності оспорюваної ним постанови НКРЕКП у відповідній частині, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що фактично главою 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених вказаною постановою НКРЕКП, встановлено певні адміністративно-господарські санкції, які згідно з Господарським кодексом України, можуть встановлюватися виключно цим Кодексом та законодавчими актами, а не постановами НКРЕКП, що є підзаконними нормативно-правовими актами.
34. Однак, колегія суддів вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним та зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення у частині може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
35. Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
36. З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
37. Колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються фактично лише на припущеннях про те, що спірна постанова у частині є очевидно протиправною та невжиття заходів забезпечення позову призведе до припинення господарської діяльності позивача та до його банкрутства. Крім того, судами необґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову стосовно спірного рішення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
38. Також колегія суддів звертає увагу на те, що в заяві позивача про забезпечення позову від 5 липня 2021 року (т.1, а.с. 14-24) не наведено належних мотивів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням. Доводи вказаної заяви повторюють доводи позовної заяви та можуть бути перевірені тільки під час судового розгляду справи.
39. Однак, при вирішенні питання про забезпечення позову суди попередніх інстанцій не здійснили оцінку доводів заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову, судами не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача оскаржуваною постановою НКРЕКП, а також, в чому полягає неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ "ДЕ ТРЕЙДІНГ".
40. Крім того, як встановлено колегією суддів Верховного Суду, судами попередніх інстанцій, в порушення вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, не враховано висновки щодо застосування статей 150, 151 КАС України, викладені у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/ 18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19, від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 та від 16 березня 2020 року у справі №640/4769/19.
41. На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що судами попередніх інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України, а також усупереч пункту 5 частини третьої статті 151 цього Кодексу.
42. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із доводами касаційних скарг щодо порушення судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, норм процесуального права, а саме статей 150 та 151 КАС України, при вжитті заходів щодо забезпечення позову у цій справі.
43. З приводу доводів, викладених у відзиві на касаційну скаргу, то колегія суддів зазначає, що вони є аналогічними тим, які були зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову, та яким судом касаційної інстанції було надано оцінку вище.
44. Колегія суддів не бере до уваги доводи відзиву про те, що оскаржувані рішення відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах у від 6 лютого 2019 року у справі №826/13306/18, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, від 12 березня 2020 року у справі №640/13543/19 та від 20 травня 2020 року у справі №640/11330/19, оскільки позивачем не зазначено жодних правових позицій, які на його думку, свідчать про правильне застосування судами норм процесуального права та які б мали бути враховані судом касаційної інстанції під час перегляду оскаржуваних судових рішень. При цьому у справах №826/13306/18 та №826/16509/18 заходи забезпечення позову Верховним Судом скасовані.
45. Також колегія суддів зазначає, що у кожній із вказаних справ доводи заявників щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та відповідні мотиви, з яких суди виходили, задовольняючи заяви про забезпечення позову, є різними, зумовленими особливістю предмета оскарження та підставами позову, а тому не можуть бути аналогічно застосовані під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у справі №640/18852/21.
46. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
48. З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись статтями 349, 351, 355, 356 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕ ТРЕЙДИНГ» про забезпечення адміністративного позову відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: Н.В. Коваленко
В.М. Шарапа
