Постанова
Іменем України
20 червня 2022 року
м. Київ
справа № 632/1228/20
провадження № 61-11580св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» на постанову Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Котелевець А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Харківгаз» (далі - АТ «ОГС «Харківгаз»)про визнання права на компенсацію витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу за рахунок коштів відповідача та зобов`язання відповідача провести компенсацію, шляхом стягнення витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу.
Позовну заяву мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 . Вказана квартира забезпечена комунальною послугою з газопостачання з режимом використання природного газу для приготування їжі.
Наприкінці 2016 року АТ «ОГС «Харківгаз», без попередньої згоди зі споживачами, у багатоквартирному будинку, в якому вона мешкає, встановило загальнобудинковий лічильник газу та розпочало проведення нарахування вартості газу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203.
Позивач вказувала, що через вказані дії відповідача вона щомісячно почала отримувати надмірно великі платіжки за спожитий газ, а на початку липня 2018 року на адресу відповідача подала заяву про надання дозволу та виготовлення проекту реконструкції системи газопостачання у частині встановлення газового лічильника. Всього нею сплачено за послугу 6 029,65 грн.
Посилаючись на положення частини другої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», позивач вказувала, що побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.
12 серпня 2019 року позивач письмово звернулася до керівника АТ «ОГС «Харківгаз» щодо компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуального квартирного лічильника газу, на що отримала відмову, як і на решту інших заяв.
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати за нею право на компенсацію витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу за рахунок коштів АТ «ОГС «Харківгаз»;
- зобов`язати АТ «ОГС «Харківгаз» провести компенсацію, шляхом стягнення витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу у сумі 6 029,65 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області
від 07 грудня 2020 року, ухваленим у складі судді Библіва С. В., позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Судові витрати залишено за позивачем.
Залишаючи позов без задоволення в частині вимог про визнання права на компенсацію, суд першої інстанції виходив з того, що дане право позивача ніким не оспорюється, воно є і прямо передбачено частиною другою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відмовляючи у частині задоволення вимог про проведення компенсації, шляхом стягнення на користь позивача витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу, суд першої інстанції вказав на відсутність Порядку і розмірів компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), встановленого Кабінетом Міністрів України, в зв`язку з чим ця вимога є передчасною.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 07 грудня 2020 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 до АТ «ОГС «Харківгаз» про визнання права на компенсацію витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу за рахунок коштів відповідача та зобов`язання відповідача провести компенсацію шляхом стягнення на користь позивача витрат зі встановлення задоволено.
Визнано право на компенсацію витрат за самостійне забезпечення та встановлення побутовим споживачем індивідуального лічильника газу за ОСОБА_1 , власником квартири АДРЕСА_2 .
Стягнуто з АТ «ОГС «Харківгаз» на користь ОСОБА_1 витрати на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу у розмірі 6 029,65 грн у якості компенсації витрат за самостійне забезпечення та встановлення побутовим споживачем індивідуального лічильника газу.
Стягнуто з АТ «ОГС «Харківгаз» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач виконувала обов`язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню. Частково такі роботи АТ «ОГС «Харківгаз» здійснено, отже вимоги статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов`язують АТ «ОГС «Харківгаз» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, а отже ОСОБА_1 має право на компенсацію витрат на самостійне забезпечення та встановлення індивідуального лічильника газу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2021 року АТ «ОГС «Харківгаз» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року та залишити у силі рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 07 грудня 2020 року.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
28 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Дергачівського районного суду Харківської області.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
Заявник вказує, що правовідносини між сторонами урегульовані Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРС).
Частиною першою статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема тільки для приготування їжі - до січня 2021 року. Позивач скористалася наданим їй статтею 6 вказаного Закону правом.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу» визначено, що побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Заявник вказує, що на сьогодні відсутній порядок компенсації витрат за встановлення індивідуального приладу обліку природнього газу, визначений Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, на думку заявника, згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу» витрати позивачу, яких вона зазнала у зв`язку з придбанням газового лічильника, мають бути компенсовані їй за рахунок коштів, які нею спочуються за тарифом на розподіл природного газу, а не у спосіб, який визначила позивач, тобто не шляхом стягнення з відповідача на її користь витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу.
Отже, порядок компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів сьогодні відсутній, а вимоги позивача передчасні.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Квартира забезпечена комунальною послугою газопостачання з режимом використання природного газу для приготування їжі.
Наприкінці 2016 року АТ «ОГС «Харківгаз» без попередньої згоди споживачів встановило загальнобудинковий лічильник газу у багатоквартирному будинку, в якому мешкає ОСОБА_1 , та розпочало проведення нарахування вартості газу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203.
17 серпня 2018 року у квартирі ОСОБА_1 за її рахунок працівниками Первомайського відділу Зміївської філії Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» встановлено індивідуальний газовий лічильник.
12 серпня 2019 року ОСОБА_1 письмово звернулася до керівника АТ «ОГС «Харківгаз» щодо компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуального квартирного лічильника газу, на що отримала відмову, як і на решту інших заяв.
Витрати на встановлення індивідуального газового лічильника ОСОБА_1 склали 6 029,65 грн, з яких: розробка проектної документації - 1 242,83 грн; придбання газового лічильника та супутніх матеріалів - 1 340,00 грн; будівельно-монтажні роботи - 2 798,42 грн, приймання в експлуатацію - 648,40 грн.
Витрати на загальну суму 6 029,65 грн підтверджено квитанціями.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У Главі 1 Розділу 1 Кодексу ГРС визначено, що Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
АТ «ОГС «Харківгаз» є Оператором ГРМ.
Частиною другої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.
Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.
Згідно з пунктом 3 статті 7 Прикінцевими положеннями Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначено, що Кабінету Міністрів України: 1) у двомісячний термін розробити заходи щодо технічного та фінансового забезпечення виконання цього Закону; 2) у тримісячний термін: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абз.4 підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 Закону зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 №150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком №1 до цієї постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1 000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком №1 до постанови від 27 вересня 2016 року, № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
Позивач є споживачем природного газу та щомісячно оплачує рахунки за спожитий газ за встановленими тарифами, в яких передбачені витрати на встановлення, зокрема, індивідуальних лічильників газу.
Отже, в АТ «ОГС «Харківгаз» як Оператора ГРМ на підставі вимог частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» виник обов`язок надавати послуги, оплачені споживачем, та забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу для населення (позивача), яка проживає у квартирі, в якій газ використовується тільки для приготування їжі.
Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість визнання за позивачем права на компенсацію витрат на самостійне забезпечення та встановлення індивідуального лічильника газу, передбаченого положенням частини другої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
У касаційній скарзі АТ «Харківгаз» не заперечує право позивача на компенсацію витрат за самостійне забезпечення та встановлення позивачем як побутовим споживачем індивідуального лічильника газу у квартирі за рахунок коштів, які нею сплачені за тарифом на розподіл природного газу. Однак, заявник не погоджується з тим, що ця компенсація повинна бути за рахунок коштів Оператора ГРМ.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством.
З аналізу положень статей 3, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
Крім того, саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт.
Встановлено, що АТ «Харківгаз» не вживало жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.
Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Оскільки позивач уклала договір постачання природного газу як побутовий споживач та самостійно встановила лічильник газу за власні кошти, а Оператор ГРМ не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого із бюджетів, визначених частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з оператора ГРМ АТ «Харківгаз» на користь споживача побутового газу ОСОБА_1 витрат на встановлення індивідуального приладу обліку природного газу, у якості компенсації витрат за самостійне забезпечення та встановлення побутовим споживачем індивідуального лічильника газу.
Обраний позивачами спосіб захисту відповідає вимогам статті 16 ЦК України.
Доводи касаційної скарги про відсутність порядку компенсації витрат за встановлення індивідуального приладу обліку природнього газу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України та передчасність вимог позивача не спростовують висновків про обов`язок Оператора ГРМ виконати вимоги статей 3, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», який має вищу юридичну силу щодо правових актів Кабінету Міністрів України.
Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник
