Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/7845/21 пров. № А/857/2957/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання Рибачука А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (суддя першої інстанції ОСОБА_2 , м. Львів, повний текст складено 13.12.2021)
В С Т А Н О В И В :
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправною бездіяльності щодо неповної виплати грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно;
зобов`язання здійснити донарахування та доплату грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно у розмірі 7953 грн 05 коп.;
визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по 20 липня 2017 року;
зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по 20 липня 2017 року;
зобов`язання виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20 липня 2017 року по день проведення повного розрахунку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій позивачу за період з 2015 по 2018 роки не у повному обсязі. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік у розмірі 6 187,71 грн. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по червень 2014 року, серпень 2014 року, з грудня 2016 по квітень 2017 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по червень 2014 року, за серпень 2014 року, з грудня 2016 по квітень 2017 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням, вважаючи таке ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, його оскаржила військова частина НОМЕР_1 . Просить скасувати оскаржене рішення суду від 08.12.2021 та прийняти нове, яким позов задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2016 року по квітень 2017 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2016 по квітень 2017 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що суд при винесені рішення помилково використав постанову КМ України від 08.12.2021 №100, оскільки Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом МО України від 07.06.2018 № 260, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. Керуючись п.3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільна військовослужбовцям виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової- відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, нормою спеціального нормативно-правового акту, а саме Порядком №260 встановлено порядок виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку. Таким чином, відповідачем правильно нараховано та виплачено позивачу компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, що складає 8993 грн 61 коп. Також апелянт вказав, що позивач почав військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у березні 2014 року, а не в лютому 2014 року. Вказав, що індексація грошового забезпечення з березня по червень 2014 року не мала здійснюватися виходячи із того, що індекс споживчих цін не перевищував поріг, встановлений Порядком №1078. Починаючи із червня 2014 року індексація грошового забезпечення здійснювалась встановленим порядком.
Сторони в судове засідання не з`явились хоча були належно повідомлені про дату, місце і час розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржене. Тому в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову служби у Збройних Силах України.
Згідно з витягом з послужного списку ОСОБА_1 з лютого 2014 року проходив службу на посаді начальника відділення медичного постачання начальник аптеки військової частини НОМЕР_1 (а.с.13).
ОСОБА_1 згідно з посвідченням від 21.12.2015 серії НОМЕР_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 151 від 20.07.2017 капітана медичної служби ОСОБА_1 , начальника відділення медичного постачання медичної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом начальника відділу персоналу командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.04.2017 № 19, з військової служби у запас за підп. «а» (у зв`язку з закінченням строку дії контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням підп. «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу), п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», визнаний таким, що 20.07.2017 справи та посаду здав та 20.07.2017 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 380/9654/20 ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.07.2017; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.07.2017. Вказане рішення набрало законної сили 17.12.2020.
Згідно з випискою за картковим рахунком позивача 15.12.2020 ОСОБА_1 перераховано кошти на виконання вказаного вище судового рішення в сумі 8858,71 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі № 380/1908/21 позов задоволено частково; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8858 грн. 17 коп.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись Порядком обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, виходив з того, що для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. відповідач припустився помилки при розрахунку суми компенсації за невикористану щорічну відпустку, тому недоплачена сума грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій позивачу за період з 2015 по 2018 роки становить 6 187,71 грн. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення суд зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону № 1282-XII, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. За період з лютого 2014 року по червень 2014 року, за серпень 2014 року, з грудня 2016 по квітень 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачена. Відповідачем не подано жодних доказів проведення позивачу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо неповної виплати грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно абз.2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260) визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, нормою спеціального нормативно-правового акта, а саме Порядком №260 встановлено порядок виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку.
Згідно пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Оскільки порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначаються спеціальним актом, тому відсутні правових підстави для застосування в розглядуваному випадку положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р, який застосовується, зокрема, у випадку надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Встановлено, що на дату звільнення ОСОБА_1 , його грошове забезпечення згідно із п.1.2. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом МО України від 11.06.2008 № 260 (чинною на момент звільнення позивача із військової служби) складало: оклад за військовим званням - 120 грн; посадовий оклад - 970 грн; надбавка за вислугу років - 218 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань - 654 грн; премія - 4365 грн; надбавка за таємність - 97 грн. Відповідно, грошове забезпечення за місяць складало - 6424 грн (а.с. 37).
Згідно із ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ додаткова відпустка як учаснику бойових дій становить 14 календарних днів на рік.
Отже, виплата компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік становить - (6424/30*14) - 2997 грн 87 коп.; за 2016 рік - (6424/30*14) - 2997 грн 87 коп.; за 2017 рік-(6424/30*14) - 2997 грн 87 коп., що в сумі складає 8993 грн 61 коп. (без вирахування податків), що й було виплачено позивачеві на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі №380/9654/20.
Таким чином, суд першої інстанції до даних правовідносин помилково застосував постанову КМ України від 08.02.1995 №100, яка є загальною відносно Порядку №260.
Отже, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій позивачу за період з 2015 по 2018 роки не у повному обсязі та зобов`язання відповідача здійснити донарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік у розмірі 6 187,71 грн є безпідставними, а тому відсутні підстави для їх задоволення.
Таким чином, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки не у повному обсязі та зобов`язання здійснити донарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік у розмірі 6 187,71 грн необхідно скасувати та в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по червень 2014 року, за серпень 2014 року, з грудня 2016 по квітень 2017 року, суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України № 1282-ХІІ від 03.07.1991 «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст.2 вказаного Закону).
Згідно з ст.5 зазначеного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003р. місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 наведеного Порядку).
Згідно з п.6 цього Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
На підставі аналізу наведених положень законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005р., заява № 63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Також колегія суддів звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Крім того, відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення)
Як вірно було зазначено судом першої інстанції, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
Встановлено, що згідно з витягом з послужного списку ОСОБА_1 з лютого 2014 року проходив службу на посаді начальника відділення медичного постачання начальник аптеки військової частини НОМЕР_1 .
При цьому встановлено, що за період з лютого 2014 року по червень 2014 року, за серпень 2014 року, з грудня 2016 по квітень 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачена.
Відповідачем не подано жодних доказів проведення позивачу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Отже, судом першої інстанції правильно задоволено позовні в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по червень 2014 року, серпень 2014 року, з грудня 2016 по квітень 2017 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по червень 2014 року, за серпень 2014 року, з грудня 2016 по квітень 2017 року.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки не у повному обсязі та зобов`язання здійснити донарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік у розмірі 6 187,71 грн скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволення вказаних позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар М. П. Кушнерик У зв`язку з перебуванням судді Кушнерика М.П. у відпустці а також його тимчасовою непрацездатністю повне судове рішення складено 13.04.2023.
