Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
справа № 361/4616/21
провадження № 51-348км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110000000378, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), проживаючого у АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що діючи умисно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, без передбаченого законом дозволу, придбав 30 патронів калібру 7,62х39 мм, що споряджені кулями «ПС» зі сталевим осердям, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, та переніс їх за місцем свого проживання по АДРЕСА_3 , де почав їх незаконно зберігати до моменту вилучення в ході проведеного працівниками поліції обшуку в проміжку часу з 06:31 до 07:24 18 грудня 2020 року.
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2023 року ОСОБА_6 виправдано через недоведеність, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Київський апеляційний судухвалою від 19 жовтня 2023 року залишив без змінвиправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 .
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України, оскільки не містить належних мотивів постановленого рішення та спростування тверджень сторони обвинувачення про наявність у ОСОБА_6 складу інкримінованого злочину.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду про неналежність на недопустимість пред`явлених доказів, відсутність документів на підтвердження повноважень прокурора, а також не звернув увагу на порушення місцевим судом засад змагальності сторін у кримінальному провадженні.
Крім цього, вказує, що апеляційний суд лиш формально переглянув вирок місцевого суду та безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, які суд першої інстанції дослідив неповно та з порушеннями.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала вимоги касаційної скарги, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_7 і виправданий ОСОБА_6 вважали оскаржуване судове рішення законним, а касаційну скаргу прокурора - необґрунтованою.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів провадження, усупереч твердженням прокурора ухвала апеляційного суду про залишення без зміни виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 вказаним вимогам закону відповідає.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, в якій порушувалися питання стосовно незаконності виправдувального вироку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильною оцінкою доказів, наданих стороною обвинувачення, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення та, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив виправдувальний вирок місцевого суду без змін.
Вказане рішення суду апеляційної інстанції узгоджується з приписами ст. 373 КПК України, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У цьому кримінальному провадженні висновок про те, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які в сукупності могли би підтвердити наявність у діях виправданого складу інкримінованого злочину, є достатньо вмотивованим і ґрунтується на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження відповідно до вимог ст. 94 КПК України та у своїй сукупності отримали належну оцінку.
Так, під час здійснення кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_6 свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, пояснив, що на зброю і патрони, яку він добровільно видав, у нього були всі необхідні дозволи. Крім цього, зазначив, що протокол обшуку з яким він знайомився у день проведення слідчої дії, є іншим, ніж той, що пред`явила сторона обвинувачення у судовому засіданні, та містить дописи в частині переліку вилученого і учасників, які були присутні під час проведення слідчої дії.
З метою спростування цих показань прокурор надав такі докази: показання свідка ОСОБА_8 , старшого оперуповноваженого карного розшуку, який розповів, що під час обшуку у ОСОБА_6 було вилучено дозволи на зброю, предмет, схожий на автомат, радіостанцію, мобільний телефон і набої в кількості 60 штук різного типу; свідка ОСОБА_9 , оперуповноваженого Броварського РУП ГУНП в Київській області, який пояснив, що не був безпосередньо присутнім під час обшуку у ОСОБА_6 і знає про вилучення зброї та боєприпасів виключно зі слів колег; свідка ОСОБА_10 , який також повідомив що не був присутнім під час обшуку і не володіє інформацією про хід слідчої дії.
Суд критично оцінив наведені показання, оскільки у вступній частині протоколу обшуку відсутня інформація про участь у слідчій дії ОСОБА_8 , а свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 взагалі не підтвердили, що були у квартирі обвинуваченого під час обшуку.
Крім наведеного, сторона обвинувачення надала письмові докази, зокрема: рапорт старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_11 від 20 травня 2021 року, згідно із даними якого 18 грудня 2020 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 виявлено та вилучено: предмети схожі на набої у кількості 30 штук; металевий предмет, схожий на пістолет, та 16 предметів до нього, схожих на набої; предмети схожі на набої у кількості 30 штук; предмети схожі на набої у кількості 17 штук; металевий предмет, схожий на автомат та 3 магазини до нього; протокол обшуку від 18 грудня 2020 року; карту пам`яті micro SD «Kingston» з відеозаписом обшуку; висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 02 квітня 2021 № СЕ-19/111-21/11218-БЛ, відповідно до якого надані на дослідження 30 патронів з маркуванням «НОМЕР_1» належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, є бойовими проміжними патронами калібру 7,62х39 мм, що споряджені кулями «ПС» зі сталевим осердям, виготовлені промисловим способом та придатні для стрільби.
При цьому суд обґрунтовано визнав недопустимими протокол обшуку від 18 грудня 2020 року та похідні від нього докази, мотивувавши своє рішення тим, що із дослідженого документу та переглянутого в судовому засіданні відеозапису цієї слідчої дії встановлено, що її проведення супроводжувалось рядом порушень.
Зокрема, обшук проводився кількома працівниками поліції одночасно в різних місцях квартири, що, на переконання місцевого суду, не дає можливості констатувати про дотримання порядку проведення обшуку житла і забезпечення прав ОСОБА_6 .
Крім цього, під час обшуку слідчий не озвучив і не показав звідки і які саме речі вилучаються, їх кількість, тип і маркування. Так, суд вказав, що на відео зображено як після добровільної видачі ОСОБА_6 зброї, набоїв та дозвільних документів, серед інших речей, незрозуміло де слідчий відшукав пакет у якому також знаходилися патрони. Однак, працівники поліції під запис не вказали їх кількість і не оголошували індивідуальні ознаки, зокрема маркування. Як вказано у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року (справа № 306/2629/17, провадження № 51-2353км20) таке порушення є безумовною підставою для визнання обшуку недопустимим.
Також суд зауважив про те, що досліджений відеозапис не містить відомостей про послідовність всіх дій під час проведення обшуку, а також інформації щодо належного упакування вилученого, перелік якого до слова є дещо відмінним, ніж той, що зазначено у самому протоколі.
Поміж цього, місцевий суд звернув увагу і на те, що надані стороною обвинувачення та стороною захисту протоколи обшуку від 18 грудня 2020 року між собою різняться. Зокрема у наданій обвинуваченим копії відсутні відомості про оперативних працівників, які приймали участь у слідчій дії, і не зазначено про окремі предмети, які вилучалися, а крім того в обох протоколах відсутні відомості про послідовність всіх дій, місце вилучення предметів та їх упакування.
Зважаючи на усі ці порушення, суд дійшов переконання про те, що даний доказ (протокол обшуку та відеозапис до нього) є недопустимим, а фактичні дані, які у ньому відображені, отримані органом досудового розслідування з істотним порушенням вимог ст. ст. 104, 236 КПК України.
З такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав неспроможними доводи апеляційної скарги прокурора, у якій безпідставно зазначалося, що відеозапис протоколу обшуку є додатком до протоколу та лише фіксує те, що з боку слідчого та інших учасників не вчиняються протиправні дії, а сам обшук фіксується в протоколі де вказуються учасники обшуку, поняті та вилучені предмети.
Верховний Суд погоджується із наведеними судами мотивами визнання недопустимим доказом протоколу обшуку та відео запису цієї слідчої дії, та звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 104 КПК України дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.
Також місцевий суд вмотивовано дійшов переконання, що наданий стороною обвинувачення висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 02 квітня 2021 року № СЕ-19/111-21/11218-БЛ щодо дослідження виявлених під час обшуку бойових патронів у кількості 30 штук є недопустимим доказом з огляду на те, що обшук у помешканні ОСОБА_6 проведений з істотним порушенням вимог процесуального закону.
Таким чином, місцевий суд, дотримуючись засад змагальності, дійшов висновку, що жоден із наданих стороною обвинувачення доказів не спростовує поза розумним сумнівом доводів сторони захисту та показання ОСОБА_6 про відсутність у його діях ознак інкримінованого злочину.
У свою чергу суд апеляційної інстанції пересвідчився, що місцевий суд критично оцінив пред`явлені прокурором фактичні дані, та зазначив, що доводи апеляційної скарги прокурора стосовно неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
З такими висновками погоджується й колегія суддів касаційного кримінального суду.
У поданій касаційній скарзі прокурор також наголошує, що суди дійшли передчасних висновків про недопустимість пред`явлених фактичних даних через відсутність у матеріалах справи постанов про призначення слідчого (групи слідчих)/прокурора (групи прокурорів). На підтвердження заявлених доводів сторона обвинувачення надала суду касаційної інстанції відповідні процесуальні документи, що підтверджують факт здійснення досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 уповноваженими на те особами.
Разом із цим, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що місцевий суд визнав недопустимими надані стороною обвинувачення докази через ряд істотних процесуальних порушень під час проведення слідчих дій (обшуку), а не за фактом проведення досудового розслідування неуповноваженими слідчими чи збирання фактичних даних під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.
Тому, Суд приймає до уваги вищенаведені доводи касаційної скарги прокурора, однак у цьому конкретному випадку, з огляду на обставини справи, наведене порушення не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки висновок про залишення без змін виправдувального вироку стосовно ОСОБА_6 є правильним та ґрунтується на законних підставах.
Що стосується аргументів сторони обвинувачення про недотримання під час апеляційного перегляду вимог ст. 404 КПК України , слід вказати таке.
Положеннями вищевказаної норми процесуального закону чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду цей факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції.
Однак, заявляючи клопотання про повторне дослідження доказів, прокурор не вказав як ці вимоги кореспондують приписам ч. 3 ст. 404 КПК України та не зазначив обґрунтованих доводів про порушення, допущені судом першої інстанції під час їх дослідження. Відмова апеляційного суду в частині повторного дослідження показань учасників кримінального провадження є виправданою та відповідає усталеній практиці Верховного Суду, що прослідковується у постановах від 7 жовтня 2021 року (справа № 521/6316/17, провадження, № 51-4669км19), від 23 листопада 2021 року (справа № 752/7624/18, провадження, № 51-10107км18) та від 30 листопада 2021 року (справа № 450/4029/18, провадження, № 51-3776км21).
За таких обставин, наведені у касаційній скарзі доводи свого підтвердження не знайшли.
Матеріали провадження не містять даних про будь-які інші порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
у х в а л и в:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_12 ОСОБА_2 ОСОБА_3
